Українське підсоння національного та релігійного мистецтва. (Автор — Олег Руденко)

 

До історії проблеми

На переломі XIX і XX століть у мистецькому житті Галичини сталися кардинальні зміни, які визначили парадигму розвитку нашого мистецтва на наступні десятиліття аж до теперішнього часу. Питання, які тоді нуртували в галицькому суспільстві, стосувалися не тільки окреслення власної ідентичности, але передовсім джерел батьківської традиції й витоків національного мистецтва. Ретроспективний погляд в історію, пошук фундаментів власного коріння дав урожай сміливих починань серед художників та мистецтвознавців. З- поміж багатьох митців, які розпочали ці пошуки і відкрили дорогу своїм наступникам, акумулювавши осягнення рідної артистичної культури, хотів би виділити три знакові постаті: Юліяна Панькевича, Модеста Сосенка та Михайла Бойчука. В колі мистецтвознавців над проблемами мистецтва вели роздуми Іларіон Свєнціцький, Володимир Гребеняк, Микола Голубець, Володимир Залозецький, Михайло Драган та ін. Всі вони в той чи інший спосіб були зв’язані з багатовіковою культурою Греко-Католицької Церкви. Декотрі з них творили свої шедеври, оздоблюючи церкви малярством, інші розвивали художні доктрини в рамках східного богослов’я, а деякі піддавали критиці існуючі стереотипи. Всі дискусійні моменти і протиріччя в поглядах позитивно вплинули на становлення української культури. Їх починання і думки ще досі не до кінця належно оцінені і до цього часу чекають свого осмислення.

Впродовж півстоліття тоталітарного правління на Західній Україні, ідейного поневолення «офіційного» комуністичного атеїзму переважно всі найліпші осягнення в царині релігійного мистецтва було знищено і традиція на довгі роки була перервана та забута. Тільки діяспора могла титанічними зусиллями непересічних особистостей таких, як отець Іван Музичка, Святослав Гординський та ін. продовжувати пошуки, які, щоправда, не могли претендувати на ширші та кардинальні здобутки. Також небезпека чекала на українське сакральне мистецтво після відродження незалежности України 1991 року. Власне тоді за браком в українській релігійній мистецтвознавчій літературі власних теоретичних праць і глибинних філософських роздумів погляд було скеровано на концепції північного сусіда, які були підкріпленні дослідженнями російськомовної діяспори. Безкритично було адаптовано теорію й богослов’я православної ікони Павла Флоренського, Сергія Булгакова та їх наступників. Це цікаві та надзвичайно плодовиті теорії, які, безсумнівно, потрібно вивчати, але передовсім треба досліджувати і працювати над власними концепціями, не забуваючи про історичну специфіку української культури. На превеликий жаль, у розгляді цих проблем голоси знаних мистецтвознавців Володимира Александровича, Віри Свєнціцької чи Олега Сидора та ін. часто не беруть до уваги. Їх докладні дослідження у висвітленні цінностей галицької, волинської та ін. ікон залишаються досі голосом у пустелі в контексті загальної рецепції української релігійної мистецької думки.

Напрямні розвитку

Можна говорти про два вектори впливу на українське сакральне мистецтво — східний та західний. Східний вектор послужив як генетичний фундамент української культури, візантійське мистецтво стає одним з вирішальних та головних чинників побудови державности Київської Русі, ідеологічною та духовною зброєю в поширенні віри, закладає фундаменти національного мистецтва. Західний вектор бурхливими хвилями омивав «візантійський» берег української культури, яка в своїй історії коливалася поміж окцидентальним припливом і відпливом. Українській християнській культурі притаманний орієнтально-окцидентальний генетичний архетип. У цьому контексті було б помилково вважати поствізантійський вектор єдино правильним шляхом розвитку нашого мистецтва.

Монументальне малярство

Згідно з тим, що сказано вище, вважаю необхідним розвивати здобутки, закладені нашою традицією, і на цій підставі пропоную основні напрями, які потребують підтримки, ідейного наповнення та розвою. По-перше, це відродження монументального малярства на основі традиції руського монументального малярства XIV-XVI століття, малярства Київської Руси та раннього італійського ренесансу із залученням найкращих осягнень галицької ікони. Згадаймо розписи Київської Софії з XI століття, замкової каплиці Святої Трійці в Любліні та Чесного Хреста на Вавелі з XV століття і т. д. Йдеться передовсім про застосування техніки так популярної в давнину, а особливо на Апеннінському півострові — фрески («frescoes») — яку відродив на початку XX століття і застосував Михайло Бойчук. Художник першим на Україні в такому широкому обсязі вжив техніку al fresco в 1927-1928 рр. у оформленні великого комплексу біля Одеси на Хаджибейському лимані. Перед тим було декілька вагомих об’єктів, серед яких і сакрального значення — оформлення Дяківської бурси у Львові. Жодна з більших реалізацій художника не збереглася — їх було по-варварськи знищено. Україна мала менше щастя, ніж Мексика, де в той сам час творив монументальні розписи Дієго Рівера. І його працями пишається сьогодні мексиканський народ, тому що навіть серед заідеологізованих мальовидел були розлогі епопеї, які зображували епос цього народу, його досягнення і долю.

Можливо, потрібно було зібрати всі невичерпні зусилля національного духу і створити на стінах архітектурних комплексів УКУ, семінарії, митрополичих палат і головного собору в Києві монументальний епос історії нашого народу та Церкви, який мав би спільну концепцію, базувався на національних символах чи алегоріях, починаючи від міфології (гуцульської, трипільської, бойківської і ін.) через хрещення Русі-України з образами свв. Ольги та Володимира до теперішнього часу, до творців сучасної духовности і майбутнього: світлої пам’яті митрополита Шептицького, кардинала Сліпого, Сембратовича, владик Любачівського, Стернюка, Патріярха Любомира Гузара та багатьох інших видатних церковних постатей та блаженних нашої страдницької Церкви. Подібно як в добу ренесансу, художники могли б увіковічнити в образах візуального мистецтва своїх благодійників та меценатів.

Малярство на полотні

Наступний напрямок розвитку релігійного мистецтва — малярство на полотні — станкове і монументальне. Для масштабних розписів можуть бути вжиті не тільки безпосередньо стіни, але, зважаючи на вологий львівський клімат, і монументальні полотна. Перевага їх у тому, що в разі потреби полотна можна демонтувати. Окрім того, можна створити в вищих богословських закладах галерею портретів визначних церковних особистостей та історичних полотен, як це бачимо в престижних європейських навчальних установах. Тоді, перебуваючи в будь-якій релігійній інституції, можна буде побачити обличчя творців духовного пласту нашої культури. Зокрема, необхідно було б показати багатогранність історичної спадщини українського народу, наголосивши національну різнобарвність палітри видатних діячів, які власне життя поклали на вівтар церкви та державности.

Відродження галицької ікони

По-третє, необхідно відродити галицьку ікону, яка переламала середньовічний канон і стала на межі між сходом та заходом. Потрібно вивчати та наслідувати її, щоб не загубити те цінне, що вже маємо. Поряд з канонічними грецькими іконами було б добре залучити до оформлення храмів галицьку, київську, волинську ікони та релігійні твори сучасних львівських майстрів. Вчитися на здобутках Бойчука, які так вміло використав, сполучивши з колоризмом та абстракцією, Юрій Новосельський, а також надбання малярської школи студитів, які розвивав Михайло Осінчук. Наведу тільки деякі цікаві пропозиції, які маємо тепер на львівському ґрунті і які репрезентують різні підходи до сучасної ікони: класичний стиль отця-студита Ореста Козака, декоративний Іванки Крипякевич-Димид і народний Петра та Андрія Гуменюків. Вони показують, як різноманітними художніми засобами можна виразити єдину Божественну суть. Початки пошуків закладені, але потребують вони належного розвитку та прийняття. Не бракує талантів нашій землі, але бракує духовного та теоретичного осмислення власної культури.

Батік, текстиль, вироби з металу, дерева, скла

По-четверте: для оформлення об’єктів церковного призначення можна використати сукупність інших художньо-прикладних видів мистецтва: батік, текстиль, вироби з металу, дерева, скла. За взірець для хрестів можна взяти, наприклад, архаїчні гуцульські хрести. Не біймося використовувати для декорації сакральної архітектури скульптурні композиції на релігійну тему (наприклад, скульптури Петрука). Відродимо давню традицію західноукраїнського вітража, який мав би віднайти своє почесне місце в колі інших видів мистецтва всередині храму. Мистецтво художнього обробітку скла, як ніякий інший витвір рук людських, передає світло та блиск Божественної Краси. Використання скла в іконостасі може відкрити надзвичайні можливості цього творива для сакрального мистецтва.

Знаю, що серед української інтелектуальної церковної та світської еліти є багато поціновувачів мистецтва, тож найвищий час задуматися над тим, що залишимо зі сфери прекрасного своїм нащадкам, на яких взірцях будуватимуть вони свій внутрішній храм, який через естетичне відчуття провадить до Бога? Хочеться вірити, що українське підсоння XXI століття буде сповнене релігійним духом надзвичайного блиску Слави Божої, відображеної руками найталановитіших представників українського мистецтва, які поєднують різні мистецькі напрями, творячи синтез окцидентально-орієнтального мистецтва, притаманний нашій землі.

Олег Руденко,
доктор гуманітарних наук (Ph.D) у галузі історії мистецтва

 http://www.patriyarkhat.org.ua/ukr/archive/article;424;403/

Вознесіння Господнє. Аscension of Jesus.

 

Вознесіння Господнє. Аscension of Jesus.

 

Господнє Вознесіння, яке згадується християнами на сороковий день після Пасхи, є одним з найдавніших свят християнства, яке було встановлене, ймовірно, вже у IV столітті.

Великі отці Церкви – святі Йоан Хризостом і Григорій Нисський – є авторами найперших бесід на Вознесіння, а блажений Августин у своїх творах згадує про повсюдне святкування цього дня.

Джерелом іконографії Вознесіння Господнього є тексти Євангелія і Діянь святих апостолів. Прадавні зображення Вознесіння, що дійшли до нас, відносяться до V століття.

«Иконография Вознесения Господня в искусстве Византии и Древней Руси», Светлана Липатова. (Повний текст)

ascension

 

 

 

ascension
Андрій Рубльов «Вознесіння Господнє», 1408, ікона празничного чину іконостасу Успінського собору у Владимирі, Трет’яковська галерея, Москва
ascension
ascension
ascension

Йосиф, обручник Діви Марії, святий.

Св. Йосиф

Підкоряючись декретові про перепис населення, разом з Марією вирушає до Вифлеєму, де народжується Ісус. Після надання Дитині імені та представленні Її у Святині, попереджений Ангелом уві сні про небезпеку, переховує Марію і Дитя у Єгипті. Після смерті Ірода повертається до Назарету. Останній раз Йосиф з’являється на сторінках Святого Писання під час паломництва з дванадцятирічним Ісусом до Єрусалиму (Лк. 2, 41-52). st_joseph

Вважається, що він помер ще перед початком публічної проповіді Ісуса. Апокрифи та Отці Церкви прославляють його чесноти та дивне покликання — обручник Марії,

годувальник та вихователь Ісуса. Покровитель робітників, християнських родин, сиріт. Покровитель доброї смерті.

 

В іконографії Йосиф представлений з Дитятком Ісус на руках, з лілією в долонях. Його атрибутами часто виступають столярні інструменти.st_joseph

  • Моретто да Брешія (MORETTO da Brescia),  Св. Йосиф (St. IOSEPH), 1540
  • Рени Гвідо (RENI, Guido) Св. Йосиф з Дитятком Ісус (St Joseph with the Infant Jesus), 1620, Oil on canvas, 126 x 101 cm, Ермітаж, Санкт-Петербург
  • Франциск Геррера (HERRERA, Francisco de, the Elder), Св. Йосиф з Дитятком Ісус (St Joseph and the Christ Child), 1648, Oil on canvas, 116 x 112 cm, Museo Lázaro Galdiano, Madrid
  • Алонсо Кано (Alonso CANO), Смерть св. Йосифа (Death of St Joseph), Oil on canvas, 98×149.5 cm, Ермітаж, Санкт-Петербург
  • Антоні Гуєрра (Antoni Guerra) (1666-1711), Святий Йосиф і Трійця (Saint Joseph et la Trinité), 1699, Huile sur toile — 134 x 99 cm, Ille-sur-Têt, chapelle des Carmes
  • Federico Barocci, Голова св. Йосифа (Head of St. Joseph)
  • Св. Йосиф, покровитель доброї смерті .
  • Свята родина.
  • <a href=»http://200gy.blox.ua»>http://200gy.blox.ua</a>
  • <a href=»http://lomen123.blox.ua»>http://lomen123.blox.ua</a>
  • <a href=»http://uamusic.blox.ua»>http://uamusic.blox.ua</a>
  • <a href=»http://creekmerkez2.blox.ua»>http://creekmerkez2.blox.ua</a>
  • <a href=»http://hailey.blox.ua»>http://hailey.blox.ua</a>
  • <a href=»http://poliinua.blox.ua»>http://poliinua.blox.ua</a>
  • <a href=»http://stogniiira.blox.ua»>http://stogniiira.blox.ua</a>
  • <a href=»http://likurinnor.blox.ua»>http://likurinnor.blox.ua</a>
  • <a href=»http://baykboat.blox.ua»>http://baykboat.blox.ua</a>
  • <a href=»http://mylada.blox.ua»>http://mylada.blox.ua</a>
  • <a href=»http://200gy.blox.ua»>http://200gy.blox.ua</a>
    <a href=»http://lomen123.blox.ua»>http://lomen123.blox.ua</a>
    <a href=»http://uamusic.blox.ua»>http://uamusic.blox.ua</a>
    <a href=»http://creekmerkez2.blox.ua»>http://creekmerkez2.blox.ua</a>
    <a href=»http://hailey.blox.ua»>http://hailey.blox.ua</a>
    <a href=»http://poliinua.blox.ua»>http://poliinua.blox.ua</a>
    <a href=»http://stogniiira.blox.ua»>http://stogniiira.blox.ua</a>
    <a href=»http://likurinnor.blox.ua»>http://likurinnor.blox.ua</a>
    <a href=»http://baykboat.blox.ua»>http://baykboat.blox.ua</a>
    <a href=»http://mylada.blox.ua»>http://mylada.blox.ua</a>